?

Log in

No account? Create an account
люблю зелений чай

Національний склад Війська Запорізького та його звичаї

Про національний склад Війська Запорозького дає певне уявлення перший його реєстр, описаний 1581 року. Так, за цим документом можемо простежити джерела козацької вольниці: з Київщини — 70 чоловік (черкасців — 26, канівців — 14, киян — 12, білоцсрківців — 8, острян — 4 тощо), з Волині — 74, Браславшинн й Поділля — 20, з Галичини — 12, з Холмщини й Щдляшшя — 8. Але найбільше поповнення дали тоді нинішні білоруські землі — понад 90 (Могилів, Гомель, Бихів, Метиславль, Полоцьк, Вітебськ), а також з Прип'ятського Полісся — понад 50 (чорнобильців — 3, мозирян — 17, брагинців — 11, давидгородківців — 10, туровців — 13, пінчан — З.

Погоджуємося з академіком М. Грушевським: така значна кількість вихідців з нинішніх білоруських земель пояснюється тим, що під час походу козацького війська під Псков через Білорусію до нього могли прилучитися місцеві жителі, колишні уходники на Низ саме з придніпровських міст. І хоч домінує українська людність, крім білорусів, є представники й інших народів: з Московської держави — 24, Великого князівства Литов¬ського — 9, власне польських земель — 10. Є також один німець, один серб, один татарин, один кафинець, два п'ятигорці.

З розвитком козацтва до його лав вливаються представники інших народів, що засвідчує поіменний перепис — "Реєстра Все-го Войска Запорожского после Зборовского мира..," 1649 року (на жаль, інших переписів між 1581 та 1649 рр. не маємо). В народній армії періоду Хмельниччини, крім українців, бачимо чимало представників російського народу. За підрахунками су¬часного історика Ф. П. Шевченка, в "Реєстрі" 1649 р. прізвище Москаль зустрічається 102 рази, Донець — 103. Правда, на наш погляд, ті чугуївці, котрі воювали в українській народній армії, хоч і були вихідцями з території Московської держави, але за національністю, як правило, — українцями, оскільки всього десять років тому переселилися туди з Придніпров'я на чолі з гетьманом Яцьком Острянином.

Демократизм Запорозької Січі підтримувався не писаними законами, а звичаєвим правом, перед яким усі були рівні і яке проголошувало: "Воля і рівність".

І це був не анархізм. Бо воля в козацькому середовищі неодмінно породжувала і обов'язки, а хто ніс на собі їх тягар, той мав волю. Тут і справді всі мали рівні права, виступаючи на добровільний герць з ворогами українського народу. Гербовий шляхтич повинен був жити в злагоді зі своїм колишнім підданим; той, хто здобув освіту в університетах Європи, мусив брататися з неграмотним селянином. Утікачі від феодального гніту з Поділля й Сіверщини, Волині та Холмщини, Білорусії та Молдавії — усі мали присягнути на боротьбу за християнську віру.
І козаки мужньо приймали смерть — посаджений на палю гордий запорожець сміявся в обличчя своїм ворогам: "Ось так умер мій пан-отець — Царство йому Небесне! І покійний дідусь — упокой його душу, Господи! Такечки і мені дайте вмерти — потомственною, стовповою, дворянською смертю".

Усіх низовців в'язало бойове побратимство, почуття вірності, готовності до жертви і порятунку. І прикмети такої справжньої звитяги віддзеркалюються в козацьких думах і піснях, а також у повістях з козацького життя.

Особливо ж притаманним було запорожцям прагнення повної свободи і незалежності. І це прагнення йшло так далеко (погоджуємось тут з І. Рибчиним), що "на протязі історії козацької доби запорозькі козаки часто не солідаризувалися з прагненням більш поміркованих груп городового козацтва, яке глибше розуміло інтереси і стремління народу, ніж ексклюзивне низове лицарство Січі.

Сучасник подій поляк Папроцький писав про запорожців: "Як мужні леви, охороняють вони християнство: майже кожний з них може називатися Гектором... Слава цього народу поширена всюди і залишиться за ним навіки, хоча б і Польща загинула. Що робив Геркулес, який бив гідр і не щадив земних богів, те на Русі зуміє зробити кожний. Самсон розірвав пащу левові, подібні подвиги в наш час русакові (українцеві.— В. С.) за звичай. Могутній турок розкрив на нас пащу, і хоробро русаки не раз всовували в неї руку".

Comments