?

Log in

No account? Create an account

January 7th, 2017

люблю зелений чай

Скарби музеїв України:

15822716_1882476318651234_3045394218456147230_n

Микола Пимоненко. «Колядки». 2-а половина 1880-х . Полотно, олія. 170 х 130. Донецький обласний художній музей.


В Україні Віфлеємська зірка була семиконечною. Семиконечна зірка - зірка Сходу, відома з найдавніших часів. Учасники обряду (хлопчики-підлітки або півчі церковного хору в супроводі дячка, іноді священика) носили макет «зірки», яка могла називатися колядою.

Пимоненко Микола Корнилович (21 березня 1862 р. — 8 квітня 1912) — відомий український художник і академік Петербурзької академії мистецтв. Народився у Києві. Художню освіту отримав у іконописній школі Києво-Печерської Паври і в Петербурзькій AM. З 1884 Микола Пимоненко був викладачем у Київській малювальній школі. В 1900 Пимоненко — співзасновник і викладач Київського художнього училища. Член Товариства передвижників. Микола Пимоненко — автор близько 715 картин і рисунків.

Микола Пимоненко ще за життя зажив величезної популярності. Репродукції його творів розліталися Російською імперією тисячами листівок. Його творчість стала для наших співвітчизників настільки своєю, що в народному, чи як звуть його мистецтвознавці, "наївному" мистецтві з'явилися його послідовники – художники-самоуки, які доступними їм живописними засобами намагалися повторити сюжети Пимоненка та відтворити їх атмосферу.
Слав'янський дух

Рівно 25 років тому, 5 січня 1992 року, пішла з життя Дарія Ребет.

Originally posted by lena_ua_mk at Рівно 25 років тому, 5 січня 1992 року, пішла з життя Дарія Ребет.
Оригинал взят у litobude4 в Рівно 25 років тому, 5 січня 1992 року, пішла з життя Дарія Ребет.


Рівно 25 років тому, 5 січня 1992 року, пішла з життя визначна політична і громадська діячка, один з лідерів національно-визвольного руху Дарія Ребет (дівоче прізвище: Цісик; 1913-1992), публіцист, за фахом правник. Голова Проводу ОУНЗ (1979–1991). Дружина Лева Ребета, вбитого в 1957 в Мюнхені агентом КДБ Богданом Сташинським, який згодом убив С. Бандеру.

У серпні 1943 Дарія Ребет брала безпосередню участь у роботі 3-го Надзвичайного Великого збору ОУНР. З вересня 1943 року входила до складу ініціативного комітету, який підготував проведення Першого великого збору Української Головної визвольної ради (УГВР) (11-15.07.1944). Була обрана членом І-ї Президії УГВР, брала участь у розробці програмних документів УГВР. У повоєнний час жила в еміграції у Німеччині. Після розколу ОУНР у грудні 1956 р. приєдналася до ОУНЗ і була обрана до складу її Політичної ради. З 1979 очолювала діяльність Політичної ради ОУНЗ і перебувала на цій посаді до червня 1991 року.

Відзначилася активністю у розбудові жіночого руху в еміграці. На першому З'їзді українського жіноцтва в Німеччині до Головної Управи було обрано Дарію Ребет. За її участю було створено міжнародну Лігу Жінок в екзилі, в якій крім українок об'єдналися представництва жінок-емігранток різних національностей. Постійним секретарем Ліги була Дарія Ребет.

Дарія Ребет співпрацювала з багатьма українськими періодичними виданнями в еміграції, була членом редколегій часописів «Сучасна Україна», «Сучасність» та «Український самостійник», видала збірку статей про Об'єднання Українських Жінок у Німеччині, автор статей, присвячених українському визвольному рухові.

Померла Дарія Ребет 5 січня 1992 року в Мюнхені де і була похована.
30 жовтня 2010 року останки Дарії Ребет та її чоловіка Лева Ребета урочисто були перепоховані у Львові на Личаківському цвинтарі.

Read more...Collapse )


В редакції журналу “Сучасність” зліва направо: Іван Гриньох, Д. Ребет, Володимир Стахів. Мюнхен, 1967 p.