?

Log in

No account? Create an account

Previous 10

May. 23rd, 2019

люблю зелений чай

Интервью М.Солонина каналу "Прямой" (Киев) 4 мая 2019 г.

Дуже цікавий коментар на сайті: http://zhistory.org.ua/kiselev.htm

"Марк Солонин уже годами внедряет следующее "объяснение" трагедии лета 1941 г.:
Такого масштаба события (на мой взгляд) чисто логически не может быть объяснено ни неудачной расстановкой войск в первые дни.
(Фига себе "неудачная"!! А кто за это отвечал и отрабатывал?
Солонину "фиолетово"?)
И всю вину перекладывает на народ.
И перекладывает уже 15 лет (как минимум).
Ошибка?

Вообще, "концепцию" Солонина уже давно можно разделить на две части:

1. На то, что он говорит про события до 22.06.1941.
2. И оценку того, что происходило после.

По п. 1 он стал как бы "братом по оружию" В.Суворова. Однако лично мне давно казались странными некоторые "строки" его современной биографии (ездит туда-сюда, его пускают в архивы Генштаба, ездил в Германию (с переводчиком), ездит по миру, читает лекции). Вот приехал в Киев. Вы знаете, сколько стоит билет из Москвы в Киев в купе? (И обратно, + командировочные + "интерес". Платил кто?). Он кто там официально? Завтеплопунктом в ЖЕК-е? Или тратит свои гонорары? Не мог побеседовать с Киселевым из Самары по Скайпу?

А по п. 2 его "гипотеза" полностью игнорирует вину советского ГШ, НКО и товарища Сталина.

А вот это уже интересно (на фоне восторженных рукоплесканий в его адрес со стороны некоторых "интеллигентно недовольных" совдеповскими рассказками про лето 1941 г.) Некие "силы" такой деятельностью Марка Солонина как бы предлагают таким "недовольным" порадоваться, что НКО, ГШ и товарищ Сталин перед 22.06.41 таки НЕ готовили оборону страны. Но войска в каком-то виде существовали. И как бы вполне могли удержать фронт. Но ("к сожалению") народ отказался воевать. Вот видите (как бы заявляют те некие "силы") - товарищ Сталин с НКО-ГШ совсем и не виноваты! Сам "брат по оружию" Виктора Суворова заявляет!!!!

ИМХО Солонина: НАРОД ВИНОВАТ, "который отказался воевать", а вовсе не предвоенная подготовка, которую вели те же НКО, Генштаб под руководством товарища Сталина. И об этом сам Солонин в очередной раз заявил в предлагаемом интервью.

Случайно? ("Не понимает")

Долгое время я так и думал, что он просто не понимает кое-что из-за отсутствия опыта службы в армии, но утром 18.05.19 у меня возникла мысль: а не делается ли ЭТО специально?

И как только я так подумал, так сразу же заметил, что в рамках ЭТОГО многое "сходится".

Вот почему возникло решение потратить день, перегнать это интервью в текст и выложить его на сайте."

P.S. І я підтримую автора. З досвіду моїх рідних - ніхто не кидав зброю! Всі билися "до останнього". З першого дня вони захищали свою землю. А те, що їх кинули бездарні командири на чолі з деспотом Сталіним - то їх горе.

May. 7th, 2019

люблю зелений чай

Вкрадені Росією: харківські імпресіоністи ч.3

Михайло Ткаченко

Третій з цієї плеяди художників – Михайло Ткаченко – був, за нашими мірками, мабуть, найбільш благополучним з усіх трьох. Проживши півжиття в Парижі, він чомусь неодмінно щороку приїздив в Україну. Мабуть, це те саме почуття, що зветься любов’ю або ностальгією.

Живе на дві домівки: Париж і Харків. Практично кожне літо Михайло Степанович приїздить до Харкова, подорожує Лівобережжям: Полтава, Лубни, село Опішня, де діяла модерна гончарна майстерня Василя Кричевського. Але, оскільки біографія Ткаченка мало вивчена, ми поки що нічого не знаємо про його участь в роботі майстерні.

Бере активну участь в літературно-мистецькому гуртку свого друга Сергія Васильківського, захоплюється старовинним українським мистецтвом, для українського архітектурного модерну розробляє свій орнамент на основі зразків монастирського шитва 18 століття. І малює, безперервно захоплено малює українські пейзажі. В його доробку дивує кількість і поетизація українських хат. Його хати перебувають ніби на межі рукотворності і природи, без них пейзаж неповний в будь-яку пору року і цикл доби

Картинами з українським пейзажем, з їх тонким психологізмом, декоративністю і вишуканістю колористики захоплюються в Парижі.
Read more...Collapse )
3
В лісі

9
Сільське кладовище

На початку кар’єри, отримавши найвищу нагороду від Петербурзької Академії за полотно «На сільському цвинтарі», Ткаченко отримує академічний грант на поїздку в Париж. Паризьке мистецьке життя справило на Михайла враження приголомшливе, в листі додому він писав: «моя мрія – знову почати з абетки. Поступаю до академії і знову буду вчитися малювати». Вчиться в академії у великого художника Фернана Кормона, учнями якого були Ван Гог і Тулуз-Лотрек, незмінно заохочується вчителем за яскравий талант.

Ткаченко залишається у Франції, одружується з парижанкою, відкриває свою майстерню. Приятелює з Моне, Леконтом де Лілем, Верленом, Маларме, Дега і Ренуаром.

Ще навчаючись у Кормона, він стає постійним учасником паризьких салонів, де його роботи користуються незмінним успіхом. Його нагороджують медалями і різними нагородами. З певного часу в його творчості з’являється море.

До Ткаченка український живопис не був представлений маринами. І хоча історично українці мали складні стосунки з морем: воно займало не останню роль в історії України, оспівувалось в думах і піснях, – але в живописі художники надавали перевагу зображенню суходолу і річок, а не моря. Крім Айвазовського, до Ткаченка в вітчизняній мариністиці нікого і нема. Але, на відміну від Айвазовського та інших романтиків, Ткаченко опановує французьку мариністичну школу: до нього в цьому жанрі працювали імпресіоністи Мане, Моне, Буден…

Море Ткаченка перестає бути фатумом і грізною стихією, його палітра – це неозора палітра сірого тону, море - джерело рефлексій, вузол світла, сонця, повітря, неба і води. З 1901-го року Ткаченко займає пост головного живописця Морського відомства Росії і стає головним мариністом імперії. Два останніх російських імператори використовують його картини як цінні подарунки в дипломатичних міждержавних відносинах.

У Ткаченка проходять три персональні паризькі виставки. Він учасник інших європейських виставок, де отримує 2 золоті медалі. Бере участь у Всесвітній виставці в Парижі (1900) – там його нагороджують Другою Золотою медаллю, на Міжнародній виставці в Л’єжі (1905 р.) – знову Золота медаль. А ще в 1895 році він стає кавалером Ордену Почесного Легіону.

Після початку Першої світової війни в 14-му Ткаченко чомусь назавжди повертається в Харків. Чому – невідомо. Це не могла бути вимушеність в зв’язку з війною, оскільки Франція і Російська імперія були на той час союзниками. Він повертається назавжди, і ми не знаємо, чому – біографія Ткаченка повна білих плям.

Звідси він часто їздить до Катеринослава (Дніпра) і Святогорська на етюди, мріє про персональну виставку в Харкові. В 1915 році отримує тяжку травму ноги. За іншими джерелами, при реставрації фресок Святогірського монастиря захворює нирками, і в січні 1916 року помирає.

Похований видатний імпресіоніст і мариніст Михайло Ткаченко у Слов’янську Донецької області.

Посмертна слава для художників – не така вже й рідкість, але Ткаченко має більш химерну мистецьку долю: дуже успішний за життя, він чомусь на довгі роки виявляється майже забутим. І тільки нечисленні вітчизняні мистецтвознавці і музейники цокають в захопленні, роздивляючись в запасниках картини Ткаченка.

І от, прямо на наших очах можна спостерігати формування світової слави Ткаченка. Україна, хоч і не має змоги вкладати великі гроші в промоцію свого мистецтва за кордоном – все ж стає відкритішою і цікавішою для світу. Картини Ткаченка побачили.

Не так давно у ЗМІ вийшла серія репортажів про візит всесвітньо відомого мистецтвознавця, спеціаліста в галузі історії, теорії і критики мистецтва, американського професора Джеймса Рубіна. Він приїхав до України спеціально для вивчення творчості Михайла Ткаченка і відновлення його імені в світовій пам’яті.

Картини Ткаченка торгуються на світових аукціонах Сотбі і Крісті, і ми би радили всім, хто сушить голову, куди б вигідно вкласти свої гроші – вкладати їх в українських живопис: буде дорожчати. Дивлячись на пейзажі художників Харківської пейзажної школи, ваше серце звеселиться, а душа очиститься від злого і суєтного. І тут ми жартуємо тільки злегка, адже справжнє мистецтво – то щось більше за ліки.
люблю зелений чай

Вкрадені Росією: харківські імпресіоністи ч.2

Сергій Васильківський

Він незмінний у своїй тематиці – крім юнацького періоду, коли створював «піренейські етюди». Відтоді Васильківський все життя малює Україну: від Криму до Галичини, – але, переважно, рідну йому Слобожанщину. Малює в сучасності пейзажних тем, в меланхолійності й спокійному чарі її степів, балок, хуторів і неба. Як багато на картинах Васильківського неба! Неба в різноманітті хмар, в пронизливій сині літа, в багатій палітрі сірої негоди.

Малює в історичній ретроспективі, додаючи фльору героїки, як це видно в «Думі про трьох братів», «Козачому пікеті» чи «Сторожі козацьких вольностей». А річка Сіверський Донець – то взагалі окрема тема в його творчості.

Васильківський був справжнім фанатом української культури. Він старанно збирав старовинне українське мистецтво, їздячи Україною, замальовував її архітектуру, візерунки, орнаменти народних промислів, відшукував і очищував від нашарувань та впливів оригінальні українські зразки. Малював серію історичних портретів козацької старшини згідно з науково-історичними розвідками Дмитра Яворницького, з яким Сергій Іванович дружив.

8 (1)
Український пейзаж
Read more...Collapse )
Крім праці над розробкою модерного українського орнаменту, малює три величезні панно «Вибори полтавського полковника М. Пушкаря», «Козак Голота і татарин», «Ромоданівський шлях», які прикрашали головну залу. Під час війни будівля сильно постраждала від пожежі, панно загинули і були з величезними зусиллями реставровані в кінці 80-х рр. 20 ст.

У нього хворе серце. Настільки хворе, що під кінець життя працювати він може тільки уривками, але коли серце відпускає, він хапається за пензель, розуміючи, що жити залишилось мало, і треба ще багато встигнути: не для себе, для інших – для України.

Помираючи, впадає в безпам’ятство, і вуста його відтворюють з глибин ще незгаслої свідомості «думу про козака Голоту»:

Ой полем, полем килиїмським,
То шляхом битим ординським,
Ой там гуляв козак Голота.
Не боїться ні огня, ні меча, ні третього болота.*

*цитування Думи – не художнє припущення, це свідчення друзів Художника. В доробку С.І.В. є картина за мотивами цієї думи і, можливо, коли він помирав, уява малювала йому образ нової картини, а можливо, поставали спогади власних мандр…

Сергія Івановича Васильківського не стало 8 жовтня 1917 року.

В заповіті він відписав 1340 своїх творів музею Слобідської України, і велику суму грошей на створення Харківського національного художнього музею. Більше половини картин були знищені під час Другої світової війни. Зараз у музеях і приватних колекціях є лише близько 500 збережених картин Майстра.
люблю зелений чай

Вкрадені Росією: харківські імпресіоністи ч.1

Автор: Лариса Вакульницька

Троє з трьох живописців, про яких йдеться у цій статті, в російських і закордонних каталогах проходять, як "русская живопись", "живопись Юга России". Але вони малювали Україну, говорили українською, вивчали українську культуру.

У суспільній уяві десь після утворення УРСР в складі СРСР з’являється українська культура. Але, як вважалося, це була культура класом нижча за російську. А те, що було ДО революції – то все якісь тужливі літературні плачі про тяжку селянську долю.

Російська культура – цікава, світова, українська – регіональна й нецікава. Українці – то селяни, і нічого більшого. Всі культурні здобутки, вищі за селянські, вважалися російськими.

Ця стаття – ще одне (не перше) нагадування, що українська висока культура існувала, і що вона НЕ російська – ні за походженням, ні за завданнями, ані за способом вираження.

Сьогодні поговоримо про харківських Майстрів-імпресіоністів.

Не про всіх, а тільки про трьох, об’єднаних дружбою ще з юності: Петра Левченка, Сергія Васильківського, Михайла Ткаченка. Крім рідного Харкова, взаємної людської симпатії, стилю й напрямку творчості, що становить помітне явище в українському мистецтві, цих художників поєднує палка прив’язаність до рідного краю, зачарованість українською природою, особлива лірично-поетична нота. Хоч усі троє були людьми міськими – вони обожнювали сільську Україну.

Немає такого українця, в душі якого не відгукнулось щемко щось при рядках: «садок вишневий коло хати, хрущі над вишнями гудуть». Її степом, її горами, тополями й відблисками леліток на водоймах мариться на чужині і в окопах.

Петро Левченко

Тонкий і ліричний, кохався в краєвидах України, особливо його рідного краю – Слобожанщини. Як він сам говорив про себе: «я пишу не село, не дорогу і не подвір’я, а радість, зніяковілість, тривогу, спокій». Його картини асоціюються з музикою, вони – ніби завершені сонати або рондо. За колористикою його роботи нагадують великого американця Джеймса Вістлера, а за багатством технічних прийомів значно випередили свій час.
Read more...Collapse )
8

Україна

Якби не перелом руки, отриманий під час їзди верхи, то Петро Левченко став би видатним музикантом. Музику він любив пристрасно, можливо, навіть більше за живопис. Займався музикою по 8 годин на день, збирався вступати до консерваторії.

Перший син в сім'ї, в якій потім народилось ще 9 братів і сестер. Старші діти традиційно стають найвідповідальнішими, проте Петро був найбільш любленим і балуваним, йому дозволялось більше, ніж іншим дітям.
Read more...Collapse )
Визнання прийшло до Петра Левченка після смерті. Перша персональна виставка відбулась через рік після смерті. Його роботи зберігаються в музеях Києва, Харкова, Сум, Полтави, в приватних колекціях у Франції, Бразилії, США і Німеччині. Багато робіт знищила війна.

Хоч він регулярно виставлявся за життя, його замилованість в ліричні краєвиди з ніби зачарованими старенькими хатками-мазанками, поламаними вітряками, воді – від ставків і до калюж, – не відповідала смакам тодішньої публіки. Хоч Петро й народився в сім’ї з достатком – його батько був купцем і власником фабрики, – майже все доросле життя Левченко прожив бідно. Цьому сприяв іще й крах сімейного бізнесу по смерті батька, і непрактичність характеру Петра.

Однак Петро Олексійович не був обділений друзями. Одним із них, ще з дитинства, був Сергій Васильківський. На противагу ліричному і добродушному Петру, Сергій мав характер “з перцем”. Через схильність до гострого слова, прямоту характеру і любов до шаржів нажив чимало ворогів.

Feb. 1st, 2019

люблю зелений чай

Два фото

51155534_2108503335862733_8491351078078513152_n

художниця Катерина Білокур за роботою

800px-Bogdanivka_Jagotyn_(Bilokur)_0004

Пам'ятник Катерині Білокур у Яготині.

Jan. 30th, 2019

Слав'янський дух

Досвітні вогні

Довгий час збирався я написати про Голодомор, збирав матеріали. Уже й готовий, але не можу - плачу. Ви самі знаєте це горе. Ми не забудемо. Тільки от уривок з одного документу (я взяв тільки уривки, але він весь такий):

Це березень 1932 року.

"Дoпoвiднa кoмiсiї 3iнoв'iвськoгo мiськoгo кoмiтeтy КП(6)У секретaревi MК пapтiї Єременкy прo гoлoд y пpимiських селaх
16 6еpезня 1932 poку

СBОДКА
CЕКРЕTAРЮ ЗИНОBЬЕBСКОГО гopпаpткoму тoв. ЕРЕMЕНKО

Пo Baшемy пopучению мнoю былa сoздaнa кoмиссия в сoстaве кoммунистов врачей- т.т. Еpхyнa, Рaбинoвича, зaв. Здpaвoтдeлoм тoв. Слипченкo и пpедседaтелЯ УЧХ тoв. Зайцмaнa.

О6следoвaны 6ыли слeдyющие селa Зинoвьевскoгo paйoнa: 1. Кoзыривкa. 2. Tapaсoвкa. 3. O6oзнoвкa. 4. Екaтеpинoвкa. 5. Кoмпaниевкa. 6. Cyслoвo. 7. B-Бaйpaки. 8. Caзoнoвкa. 9. B.
Мaмайкa. 10. Елизaветoвкa. 11 пoсeлoк Лoзoвaткa. 12. Bишнякoвкa.
Read more...Collapse )

А тепер просто картини, жінки, що пережила це все. В селі.

49491057_2067717826607951_2784632034792833024_n
Read more...Collapse )

І будемо дивуватись силі духу та таланту Катерини Білокур.

Jan. 26th, 2019

люблю зелений чай

Такі от "йолкі-палки"

Чи знаєте ви, що знамениту картину "Ранок в сосновому лісі" написав не тільки Іван Шишкін? Є у картини і другий автор - відомий художник Костянтин Савицький. Шишкін намалював ліс, а Савицький - ведмедів. Проте знаменитий колекціонер Павло Третьяков, придбавши картину, стер підпис Савицького. Таким чином авторство картини часто приписується одному Шишкіну.

http://museum.net.ua/day-in-history/25-01/

50940287_2321628431402685_7126462470578765824_n

Jan. 19th, 2019

люблю зелений чай

Продовжуючи статистику "досягнення императора Миколая ІІ за 10 років царювання"

Народне багатство на душу населення (1904 р.)

Росія 491 рубль
Великобританія 2.861 І місце
Німеччина 1.542
Франція 2.393 ІІ місце
Австро-Венгрія 981
Італія 967
США 2.264 ІІІ місце

Ото вам і "Росія - багатейшая страна мира".
люблю зелений чай

Зі святом Феофанії (Богоявлення)

Коли ж усі люди чекали, і в серцях своїх думали всі про Івана, чи то він не Христос,
Іван відповідав усім, кажучи: Я хрищу вас водою, але йде ось Потужніший за мене, що Йому розв'язати ремінця від Його взуття я негідний, Він христитиме вас Святим Духом й огнем!
(Від Луки 3:15,16)

І сталося, як христились усі люди, і як Ісус, охристившись, молився, розкрилося небо,
і Дух Святий злинув на Нього в тілесному вигляді, як голуб, і голос із неба почувся, що мовив: Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав Тебе!
(Від Луки 3:21,22)

42330549_2207590986126617_6508942316256886784_n

Jan. 16th, 2019

люблю зелений чай

Статистика

На 10-летие правления императора Николая-ІІ вышел статистическийй сборник, который должен был показать успехи правления Николая.

Гулишамбаров С.И. - Сравнительная статистика России в мировом хозяйстве

Так, как 1904 год был последним мирным годом перед русско-японской войной, да и после была революция, то я считаю что данные этого сборника достаточно достоверно показывают уровень развития Российской империи. Хотя принято брать данные за последний год перед Первой мировой войной.

Урожайность пшеницы с десятины (пудов)
1904 г.
Россия 42,4
Англия 137,7
Германия 120,8
Франция 79,2
Италия 59,4
Австрия 75,2
Венгрия 77,2

Самая низкая.
Read more...Collapse )
% Товарооборота 1904 г. России с:

Германия 28,2
Англия 19,7
Франция 6,2

% участия России в товарообороте (1904 г.)
Германия 10,9
Англия 6,2
Франция 2,8

Выводы делайте сами.

Previous 10

люблю зелений чай

May 2019

S M T W T F S
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 

Tags

Syndicate

RSS Atom
Powered by LiveJournal.com