?

Log in

Previous 10 | Next 10

Jan. 8th, 2017

люблю зелений чай

Вспомнил детство. Судьбы героев и антигероев.

15895027_1565148963502361_6534963609514465303_n


Фильм “Сказка о Мальчише-Кибальчише” сняли на киевской киностудии имени Довженко в 1964 году.

Главных героев нашли сразу. На роль Кибальчиша пригласили Сережу Остапенко.“Того, кто будет играть Плохиша, мы знали заранее, — говорит Евгений Шерстобитов, режиссёр фильма, — С Сережей Тихоновым мы познакомились, когда он играл у Гайдая "Вождя Краснокожих" Джонни Дорсета. Актер он был великолепный. И заводила настоящий”.

Особой дружбы между двумя Сережами не было. Кибальчишу - Сергею Остапенко было девять с половиной лет, а Плохишу - Сергею Тихонову, хоть и был он небольшого роста, исполнилось уже 12. У мальчиков были разные интересы. Остапенко был отличником, “книжным” мальчиком, а Тихонов — краснопресненским, московским хулиганом.

Картину сняли в рекордно короткий срок — за 2,5 месяца. Баррикады, где разворачивались бои, были выстроены под Севастополем. Съемочная группа жила по соседству — в палатках на территории пионерского лагеря.

Сергей Остапенко — школьник из Киева, в 1964 году исполнивший роль Мальчиша-Кибальчиша в фильме «Сказка о Мальчише-Кибальчише».

До роли Мальчиша-Кибальчиша в 1958 году Сергей сыграл пионера Альку в фильме «Военная тайна» (также по Аркадию Гайдару).

Больше в кино не снимался.

Получил высшее математическое образование. Эмигрировал в США, живёт во Флориде и преподаёт в одном из американских университетов.

Сергей Тихонов — исполнитель главных ролей в кинофильмах 1960-х годов.

Стал известен благодаря роли Джонни Дорсета в новелле «Вождь краснокожих» в фильме-трилогии Леонида Гайдая «Деловые люди».

В фильме “Сказка о Мальчише-Кибальчише” сыграл Мальчиша-Плохиша.

В 1966 году Сергей окончил 8 класс школы № 90 Краснопресненского района. После съёмок в фильме «Дубравка» пытался поступить во ВГИК (курс С. А. Герасимова и Т. Ф. Макаровой), но не был принят.

Отслужил в Советской Армии.

После демобилизации стал завсегдатаем ипподрома. Сергей, вследствие своей известности и общительности, очень быстро стал там своим человеком. Но продолжалось это недолго. Возник конфликт, который стоил ему жизни. Поздним вечером 21 апреля 1972 недалеко от ипподрома его столкнули под проходящий трамвай. Сергей скончался до приезда скорой помощи.

Вот значит каковы судьбы. Старт был замечательным. Но один смог найти себя во взрослой жизни, а другой - нет.

Jan. 7th, 2017

Слав'янський дух

Рівно 25 років тому, 5 січня 1992 року, пішла з життя Дарія Ребет.

Originally posted by lena_ua_mk at Рівно 25 років тому, 5 січня 1992 року, пішла з життя Дарія Ребет.
Оригинал взят у litobude4 в Рівно 25 років тому, 5 січня 1992 року, пішла з життя Дарія Ребет.


Рівно 25 років тому, 5 січня 1992 року, пішла з життя визначна політична і громадська діячка, один з лідерів національно-визвольного руху Дарія Ребет (дівоче прізвище: Цісик; 1913-1992), публіцист, за фахом правник. Голова Проводу ОУНЗ (1979–1991). Дружина Лева Ребета, вбитого в 1957 в Мюнхені агентом КДБ Богданом Сташинським, який згодом убив С. Бандеру.

У серпні 1943 Дарія Ребет брала безпосередню участь у роботі 3-го Надзвичайного Великого збору ОУНР. З вересня 1943 року входила до складу ініціативного комітету, який підготував проведення Першого великого збору Української Головної визвольної ради (УГВР) (11-15.07.1944). Була обрана членом І-ї Президії УГВР, брала участь у розробці програмних документів УГВР. У повоєнний час жила в еміграції у Німеччині. Після розколу ОУНР у грудні 1956 р. приєдналася до ОУНЗ і була обрана до складу її Політичної ради. З 1979 очолювала діяльність Політичної ради ОУНЗ і перебувала на цій посаді до червня 1991 року.

Відзначилася активністю у розбудові жіночого руху в еміграці. На першому З'їзді українського жіноцтва в Німеччині до Головної Управи було обрано Дарію Ребет. За її участю було створено міжнародну Лігу Жінок в екзилі, в якій крім українок об'єдналися представництва жінок-емігранток різних національностей. Постійним секретарем Ліги була Дарія Ребет.

Дарія Ребет співпрацювала з багатьма українськими періодичними виданнями в еміграції, була членом редколегій часописів «Сучасна Україна», «Сучасність» та «Український самостійник», видала збірку статей про Об'єднання Українських Жінок у Німеччині, автор статей, присвячених українському визвольному рухові.

Померла Дарія Ребет 5 січня 1992 року в Мюнхені де і була похована.
30 жовтня 2010 року останки Дарії Ребет та її чоловіка Лева Ребета урочисто були перепоховані у Львові на Личаківському цвинтарі.

Read more...Collapse )


В редакції журналу “Сучасність” зліва направо: Іван Гриньох, Д. Ребет, Володимир Стахів. Мюнхен, 1967 p.
люблю зелений чай

Скарби музеїв України:

15822716_1882476318651234_3045394218456147230_n

Микола Пимоненко. «Колядки». 2-а половина 1880-х . Полотно, олія. 170 х 130. Донецький обласний художній музей.


В Україні Віфлеємська зірка була семиконечною. Семиконечна зірка - зірка Сходу, відома з найдавніших часів. Учасники обряду (хлопчики-підлітки або півчі церковного хору в супроводі дячка, іноді священика) носили макет «зірки», яка могла називатися колядою.

Пимоненко Микола Корнилович (21 березня 1862 р. — 8 квітня 1912) — відомий український художник і академік Петербурзької академії мистецтв. Народився у Києві. Художню освіту отримав у іконописній школі Києво-Печерської Паври і в Петербурзькій AM. З 1884 Микола Пимоненко був викладачем у Київській малювальній школі. В 1900 Пимоненко — співзасновник і викладач Київського художнього училища. Член Товариства передвижників. Микола Пимоненко — автор близько 715 картин і рисунків.

Микола Пимоненко ще за життя зажив величезної популярності. Репродукції його творів розліталися Російською імперією тисячами листівок. Його творчість стала для наших співвітчизників настільки своєю, що в народному, чи як звуть його мистецтвознавці, "наївному" мистецтві з'явилися його послідовники – художники-самоуки, які доступними їм живописними засобами намагалися повторити сюжети Пимоненка та відтворити їх атмосферу.

Jan. 6th, 2017

люблю зелений чай

Зі святом всіх!

Carol_n

Петриківський роспис. Наш час.

Jan. 5th, 2017

люблю зелений чай

"Хлопчик у блакитному"

Почувши це словосполучення на думку приходить фільм "Достояние республики".

Нажаль у відомому радянському пригодницькому фільмі «Достояние республики» серед інших творів мистецтва згадують «картина Пінтуріккіо „Хлопчик в блакитному” (хлопчик на портреты дійсно перевдягнений в блакитний костюм).

достояние_республики

Справжння картина Пінтуріккіо виглядає так:

Pintoricchio_021

А ось справжнній "Хлопчик у блакитному".

15776714_1880966512135548_5298167181292094220_o

«Блакитний хлопчик» або «Хлопчик у блакитному» (англ. The Blue Boy) — портрет пензля англійського живописця Томаса Гейнсборо, написаний 1770 року. Розміри - 178 × 122 см, олія на полотні. З 1928 року картина є одним з найцінніших експонатів колекції Гантингтонскої бібліотеки-музею в Каліфорнії (США).

Для портрета художникові позував 18-річний Джонатан Баттел, син торговця залізними товарами, якого Гейнсборо зумисно вбрав у аристократичний костюм блакитного кольору. Джонатан Баттел зображений у костюмі не сучасного йому XVIII, а початку XVII століття. Таким чином портрет є алюзією на портрет хлопчика в червоному барокового нідерландського художника Антоніса ван Дейка.

Блакитний колір, збагачений тонкою грою рефлексів, створює яскраву гру кольорів. Спокійна й невимушена поза позбавлена афектації і надає портрету реалістичності. Для портрета Блакитного хлопчика властивий головний прийом Гейнсборо — розчинення одного кольору в іншому за допомогою окремих мазків іншого тону, вкраплених в кольорову поверхню предметів.

Вибір блакитного кольору для картини Гейнсборо пояснював бажанням довести своєму конкурентові художнику Джошуа Рейнольдсу, що цей колір може займати в картині центральне місце, що заперечував Рейнольдс.

Після Першої світової війни картину придбав американський «залізничний король» Генрі Гантінгтон. Ціна угоди становила $728 тис. і на той момент вважалася рекордною. Перед вивезенням за океан портрет експонувався в Лондонській Національній галереї, де його побачили не менше 90 000 осіб; а директор музею написав на звороті картини слова прощання від англійців.

Jan. 2nd, 2017

люблю зелений чай

Золотий браслет VII-VIII століття

15747753_1381680911863841_6226604763618306575_n
люблю зелений чай

Брошка з Тари

15697276_1377935432238389_1808723435561715358_n

В серпні 1850 року два хлопчика, що грали на березі моря, виявили там дерев'яну скриньку, в якій лежала золота брошка небаченої краси. Вони віднесли знахідку своїй матері. Та незабаром продала її сільському годинникарю. А той, у свою чергу, перепродав брошка Дублінської ювеліра Джорджа Уотерхауса, що захоплювався відродженням кельтського минулого Ірландії. Тоді воно було практично забуте. Жорстоке англійське правління поступово стирало пам'ять про великого ірландському минулому, залишаючи острову роль всього лише однією з колоній. Ті ірландці, кому була небайдужа доля свого кельтського минулого, прагнули врятувати і відродити все що можливо: культуру, обряди, мистецтво.

15726785_1377935415571724_460725745831330786_n

15672635_1377935508905048_5114681964365788078_n

15697717_1377935412238391_5289593800834854650_n

15726372_1377935512238381_8090312735462841248_n

Золота брошка потрапила в хороші руки. Уотерхаус відмінно розбирався в кельтській мистецтві і відразу ж по достоїнству оцінив шедевр. Саме він охрестив артефакт «Брошка з Тари» і першим заявив, що ця річ, швидше за все, належала одному з Верховних королів Ірландії або комусь з придворних. Золотих брошок, виготовлених древніми кельтами, на той час в Ірландії було знайдено чимало - це було одним з найтиповіших прикрас у ірландців в епоху раннього Середньовіччя. Але «Брошка з Тари», виготовлена ​​в VII-VIII століттях, вражала якістю і витонченістю роботи, сильно виділяючись на загальному тлі.

Скарб виготовлено з позолоченого срібла і прикрашено бурштином, кольоровим склом і міддю. Як зовнішня поверхня, так і зворотна сторона брошки покриті найтоншим орнаментом. Складні завитки зображують переплетених один з одним фантастичних тварин. Вчені довго намагалися знайти в цьому малюнку якусь закономірність і встановити, який сюжет з кельтської міфології тут може бути зображений. Але в результаті визнали, що малюнок не несе в собі осмисленого змісту і зроблений просто для краси. На кельтських коштовностях це не такий вже рідкісний випадок. Християнських мотивів в малюнку теж не виявилося. Хоча стиль, в якому виконаний орнамент, схожий з тим, в якому оформлені найцінніші християнські рукописи, виготовлені ірландськими монахами, - Ліндісфарнскій Євангеліє і Книга з Келлса. Після реставрації, проведеної в Національному музеї Ірландії, між сплетінням тварин тіл було виявлено та людські голови.

Взято 3 :http://zagadki-istorii.ru/civilizacii-1.html#ixzz4UDOwbbTF
Слав'янський дух

Зоряна - Гімн Українських Націоналістів

Originally posted by fightforukraine at Зоряна - Гімн Українських Націоналістів

Dec. 30th, 2016

люблю зелений чай

Григорій Вірьовка

Wirovka

Цього тижня минув 121 рік від дня народження відомого українського композитора та диригента Григорія Верьовки!
Батько Григорія був звичайним селянином, мав величезну родину – аж 12 дітей! Гурій Верьовка був регентом у церковному хорі, тому саме він надихав своїх дітлахів любити музику.

Вже у 10 років Григорій почав співати у архієрейському хорі в Чернігові. А до цього, уявіть собі, сам навчився грати на скрипці. Пов’язати своє життя із музикою хлопець вирішив, коли почав учитись у Чернігівській духовній семінарії.
Тоді Григорій Гурійович вперше зустрівся з Павлом Тичиною, з яким вони потоваришували. Пізніше разом створили великий самодіяльний хор. Тичина писав про Верьовку та його дружину: «Що в народнім хорі Золота опора? Гурович Григорій І Елеонора.»

У 1918 році Григорій розпочав кар’єру диригента, за кілька років відкрив професійну музичну школу і став її директором, викладав диригування у Київській консерваторії.

Під час Другої світової війни Григорій Гурійович почав створювати чудові патріотичні пісні на вірші Тичини, Рильського, Бажана.

В 1943 і створили той самий Державний український народний хор, яким йому й доручили керувати. І це був надважливий крок. Завдяки таланту Григорія Верьовки хор став висококласним музичним колективом.

Вони виступали не лише у СРСР, а й за кордоном – у Румунії, Польщі, Фінляндії, Бельгії, Люксембурзі, Німеччині. Перед цією публікою ансамбль виконував виключно українські пісні, старанно уникаючи російського репертуару.
Помер видатний композитор та диригент у 1964 році у Києві. Похований на Байковому кладовищі.

Dec. 29th, 2016

люблю зелений чай

Бузок квітне!

Киріак Костанді_Бузок

1902 р. "Бузок"

Кожен в цій картині бачить своє. Я, з огляду на прожиті роки, бачу розпач людини, що відкидала Божу красу заради примарностей релігії.



Киріа́к Костянти́нович Коста́нді (21 вересня (3 жовтня) 1852, с. Дофінівка, Одеський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія — пом. 31 жовтня 1921, Одеса, Українська СРР, СРСР) — український педагог і художник Королівства Греції, Російської імперії та СРСР.

Народився в сім'ї емігрантів з Королівства Греції Костянтина Василькеті та Фотини Філіолог.

Previous 10 | Next 10

люблю зелений чай

January 2017

S M T W T F S
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    

Tags

Syndicate

RSS Atom
Powered by LiveJournal.com