?

Log in

Previous 10

Mar. 27th, 2017

люблю зелений чай

Громадянство американське, а душа - українська

Про долю самого відомого голосу української діаспори

Дивовижна і в більшій мірі трагічна життя склалося у маленькій і привабливої ​​жінки, відомої студійної заокеанської вокалістки, яка в 1998 році стала «Самим впізнаваним голосом США».

Молоді батьків Квітослава в 1949 році залишають Львів і переїжджають в Америку. В 4 роки дівчинка починає грати на скрипці, а її люблячий тато стає викладачем. Квітка була дуже талановитою дитиною: співала, танцювала і виступала в театрі.

Дівчина стала б скрипалькою, але бажання співати пересилило надії батьків і виконавську кар'єру дочки. У консерваторії вона визначилася з вибором. Замість скрипки, остаточно вибрала вокал. Тембр її голосу нагадував гру скрипки. Квітка дуже мріяла стати оперною співачкою.

Kvitka_Cisik

Минуло небагато часу і її голос все-таки почули і зрозуміли, що це справжнє диво, на якому можна заробити. Так, не поспішаючи почалася кар'єра в рекламному бізнесі. Згодом Квітка стала найбільш високооплачуваною співачкою рекламних роликів. Пізніше вона записала свої альбоми українських пісень.



Був проміжок часу, коли пісні Цісик були заборонені, як творчість зарубіжної співачки, але підпільні записи якось з'являлися на батьківщині її батьків.

У 1991 році їй поставили страшний діагноз - рак, лікарі давали кілька місяців життя. Але жінка боролася з цією недугою 7 років, не перестаючи плідно працювати.

Сьогодні про Квітку Цісик у Львові нагадує вулиця і музей, названі в її честь.

За матеріалами сайту: na-skryzhalyah.blogspot.com
люблю зелений чай

Зінаїда Серебрякова

у_зеркала
Зінаїда Серебрякова. «За туалетом. Автопортрет», 1909 р. Полотно на картоні, олія. 75х 65 см. Державна Третьяковська галерея, Москва.

Картина написана на Харківщині, де родина Лансере-Серебрякової мала садибу в селі Нескучному у 30 верстах від Харкова. Починаючи від 1899 року майже кожну весну і літо Серебрякова проводить у Нескучному, де написала свої найкращі роботи. Про історію створення цього автопортрета сама художниця згадувала таке: «У цей рік я вирішила залишитися якомога довше в нашому маєтку і не їхати в Петербург - як зазвичай, у вересні. … Зима настала рання і сніжна - весь наш сад, і поля, і дороги занесло снігом, "моделей" з селян не можна вже було отримати. Тема "автопортрета" у всіх художників звичайнісінька ... Думаю, що і "За туалетом" я малювала недовго - так як в молодості я малювала дуже швидко».

Зінаїда Серебрякова послала автопортрет на VII виставку Союзу російських художників, що проходила у 1910 році в Петербурзі. Робота, представлена на виставці разом з тринадцятьма іншими картинами художниці, була добре зустрінута публікою і критиками. Прямо з виставки картина «За туалетом» була придбана Третьяковською галереєю разом з двома іншими роботами Серебрякової.

5820a55ebe430

Зінаїда Євгенівна Серебрякова (30 листопада (12 грудня) 1884, Нескучне, Харківська область — 19 вересня 1967, Париж) — російська, українська та французька художниця, живописець. Малювала пейзажі, натюрморти, портрети.
Read more...Collapse )
серебряковап_девушка со свечей
"девушка со свечей"

сын_женя
"Сын Женя"

Мені с юнацьких років подобались роботи З.Серебрякової. Інтуїтивно. Тільки зараз я збагнув чому. Спокій і сімейний затишок. Вона мати чотирьох дітей. Тільки діти та творчість - все що цікавило її.

Не дивлячись на важке життя вона залишилась собою.

24_tn

А оце підсумок:

1.Серебряков, Євгеній Борисович (1906, с. Нескучне — 1990, Ленінград). Архітектор, реставратор. Після 1945 року приймав участь у відновлені архітектурних пам'яток Петергофа.
2.Серебряков, Олександр Борисович (1907, с. Нескучне — 1995, Париж). Працював над оформленям інтер'єрів музеїв, крамниць, особняків, паркових павильонів; виконував декоративні панно, монументальний розпис.
3.Серебрякова, Татьяна Борисівна (1912—1989, Москва). Театральний художник. Заслужений художник РСФСР.
4.Серебрякова, Катерина Борисівна (1913—2014), художница, член-засновник та почесний президент Фонду Зінаїди Серебрякової (Франція).

Mar. 25th, 2017

люблю зелений чай

Історія "Куліковської битви"

Із вбивством хана Бердібека в 1359 році в Золотій Орді перервалась династія законних спадкоємців і за двадцять наступних років на золотоординському престолі змінилось 25 ханів, допоки до весни 1380 року чингізід Тохтамиш з допомогою еміра Середньоазіатського Заріччя Тимура (Тамерлана) не захопив спочатку улуси на Сирдар'ї, а потім і столицю Сарай. За рік він навів у Золотій Орді жорсткий порядок і віддав наказ князю Московському і Володимирському Дмитрію Івановичу надати йому допомогу у боротьбі зі ще одним претендентом на престол Мамаєм, який уклав договір із литовським князем Ягайлом, що після битви на Синіх Водах захопив значну частину причорноморської території Золотої Орди, включаючи Київ.

Військо московського князя, до складу якого входили й васали Ягайла, перейшли Дон і розмістилося на Куликовому полі (при впадінні ріки Непрядва в Дон) в очікуванні супротивника. Вранці наступного дня, 21 вересня 1380 року, битва розпочалась поєдинком між богатирями з обох боків, які обоє загинули, пронизавши один одного списами. Після трьох годин бою несподівана атака кіноти серпуховського князя Володимира Хороброго із засідки призвела до поразки Мамая. Нажаль нема точних відомостей ні про місце Куликовської битви, ні про кількість її учасників. Достовірно лише відомо, що Ягайло, дізнавшись про поразку Мамая, не приєднався до битви, а його війська разом із військом рязанського князя атакували обоз Дмитрія Івановича, що повертався у Москву.

Існує також версія, що битви на Куликовому полі як такої взагалі не було - після ряду сутичок Мамай, дізнавшись про наближення військ Тохтамиша, залишив поле бою, щоб не опинитися в оточенні, і зустрівся з ним через кілька тижнів на ріці Калка, приблизно на тому ж місці, де в 1223 році монголи розбили союзні війська руських князів. Але і на цей раз битви не відбулось - більшість війська Мамая перейшло на бік Тохтамиша, а він сам був змушений рятувався втечею в Крим, де був невдовзі убитий.

Перемога Тохтамиша зміцнила його владу у Золотій Орді і сприяла припиненню міжусобиць. Через два роки він здійснив похід на Москву, спалив її і ряд інших московських міст, чим змусив Дмитра Івановича (який після Куликовської битви отримав прізвисько Донський) виплатити його данний борг за два роки і визнати васальну залежність. Це стало приводом для литовського князя Ягайла відмовитись від династичного шлюбу з дочкою Дмитрія Донського Софією і у 1385 році він уклав династичний союз між Великим князівством Литовським і Польщею, за яким став польським королем.

По смерті Мамая його старший син Мансур-Кият, нащадок Чингізхана по матері, виїхав до Великого Князівства Литовського, де прийняв православ'я і отримав землі на межі із Золотою Ордою, зокрема міста Полтаву і Глинськ (сучасне село Глинськ Сумської області), ставши першим із українсько-литовського княжого роду Глинських, який з часом зайняв значне положення у Литві. Його нащадок Михайло Левович Глинський у 1508 році очолив інспіроване Москвою повстання проти короля Сигізмунда I, після поразки якого разом з братами втік до Московського царства, де отримав великі земельні маєтності і значний вплив при дворі, а його племінниця Олена Глинська стала дружиною великого московського князя Василія III Івановича і матір'ю майбутнього московського царя Івана Грозного. Серед нащадків Мамая також роди Острозьких, Вишневецьких, Ружинських, Дашкевичів і перших козацьких отаманів Запорозької Січі.

Хоча згадану Синьоводську битву деякі вчені люди вважають міфічною битвою, але ж польска царівна, краще князівни з ханьського улусу. Чи не так? :)

Mar. 21st, 2017

люблю зелений чай

Мико́ла Корни́лійович Пимоне́нко

жнива_на _україні_Пимоненко

"Жнива на Україні"

Мико́ла Корни́лійович Пимоне́нко (*21 березня 1862, Київ, Російська імперія — †26 березня (8 квітня) 1912, Київ, Російська імперія) — український художник-живописець, академік живопису Петербурзької Академії мистецтв, Член Паризької інтернаціональної спілки мистецтв і літератури.

Пимоненко_Страстный-четверг

Страстний четверг

Pymonenko_U_pohid_1902

У похід

Нажаль я не знайшов гарного зображення картини "Гопак", що знаходиться в Луврі

Mar. 20th, 2017

Слав'янський дух

Сьогодні день народження Івана Мазепи

mazepa

Цього дня у 1639 році народився Іван Мазепа - український політичний та військовий діяч, гетьман Війська Запорозького. З 70 років життя понад 20 він був гетьманом і цей період в історії України характеризувався її економічним та соціальним розвитком, піднесенням церковно-релігійного життя та культури. Попри те, що за радянських часів Мазепу клеймували «зрадником» за те, що під час Північної війни (1700-1721) він перейшов на бік Шведської імперії, зрадивши інтереси Московського царства, насправді гетьман понад усе ставив незалежність України. «Я кличу всемогучого Бога на свідка й клянуся, що не для почестей, не для багатства, або яких інших цілей, а для вас усіх, що остаєте під моєю владою, для жінок і дітей ваших, для добра Матері нашої, безталанної України, для добра всього українського народу, для помноження його прав і повернення вольностей, хочу я, при Божій допомозі так чинити, щоби ви, з жінками вашими і рідний край наш, не загинули ні під москалями, ні під шведами…» - такі були його слова.
Read more...Collapse )
Іван Мазепа – постать, що й досі оповита легендами. Багато з них стосуються його особистого життя, його часто зображають як звабника. Все через проникливу історію його кохання – у 65 років між ним та донькою генерального судді Війська Запорозького Василя Кочубея Мотрею спалахнули почуття. Історики вважають, що фізичних стосунків між коханими не було, лише справжні та чисті стосунки, листування. Невідомо, як би закінчився цей роман, якби не Полтавська битва. Іван Мазепа та Мотря розійшлися назавжди. За легендами, вона так і не вийшла заміж і присвятила життя служінню Господу.

Іван Мазепа – приклад державного діяча, який намагався зробити усе можливе для того, аби Україна здобула незалежність. Ми маємо пам’ятати та шанувати його вклад у розбудову української державності.
люблю зелений чай

ТЕЛЬНЮК: Сестри - Сніг [Official Music Video]

«Сніг - це як побачення з минулим. Сніг - це чистий рубіж де перетинаються чоловічі та жіночі почуття... щоб сотворити любов».

Mar. 19th, 2017

люблю зелений чай

(no subject)

Спонтанна толока біля пам'ятника Олені Телізі у Бабиному Яру у суботу, 18 березня 2017 року. Фото: Вадим Васильчук

ae84ec7-17352122-1602808229733863-8010380431942824047-n

Це не дивно, що ординці ненависна сама пам'ять про жінку, поетесу. Заарештована гестапо і розстріляна у Бабиному Яру. Люта ненависть зрадників Батьківщини, нащадків катів "ВЧК-НКВД-КГБ" не має меж і не піддається розуміню здорового глузда.

Так, як і пам'ятникі князю Володимиру, гетьману Мазепі, жертвам червоного терору.
люблю зелений чай

O.Torvald - Time. Евровидение 2017. Финал нацотбора



У пісень з'являється зміст.

Один з кандидатів на перемогу.
Слав'янський дух

Про користь та тягар знань минулого

"17. І поклав я на серце своє, щоб пізнати премудрість, і пізнати безумство й глупоту, і збагнув я, що й це все то ловлення вітру!…
18. Бо при многості мудрости множиться й клопіт, хто ж пізнання побільшує, той побільшує й біль!…"
(Екклезіяст 1:17,18)

Коли був юним вчив у школі історію, коли став трохи старшим вчив історію в універі. Тепер бачу облуду в тому навчані. І чим далі пізнаю історію, як людина, що прожила своє життя, тим більше бачу брехню, яку віщали в мої юнацькі роки.

Але свідчу, що брехня живе не довго. Але брехуни народжують брехунів, а ті своїх нащадків. І ото живуть брехнею.

Огидно слухати брехуна, огидно бачити його пиху.

"30 января 1938 года в Париже агенты НКВД сумели выкрасть и вывезти в СССР седого старика с военной выправкой - председателя Русского общевоинского союза генерал-лейтенанта Евгения Карловича Миллера, одного из руководителей Белого движения, бывшего главнокомандующего всеми сухопутными и морскими вооружёнными силами России, действующими против большевиков на Северном фронте. Целью операции было продвижение на пост председателя РОВС агента НКВД генерала Н.В.Скоблина, который принял активное участие в организации похищения, заманив Миллера на встречу с сотрудниками НКВД, действовавшими под видом немецких дипломатов. Помощь в похищении генерала Е.К.Миллера оказал агент НКВД С.Н.Третьяков

Miller

В мае 1939-го Евгений Карлович Миллер был расстрелян во внутренней тюрьме НКВД. Место его захоронения неизвестно.

Про своє дитинство Є.К.Міллер писав: "В доме моих родителей с детских лет я был воспитан как верующий христианин, в правилах уважения к человеческой личности — безразлично, был ли человек в социальном отношении выше или ниже; чувство справедливости во взаимоотношениях с людьми, явное понимание различия между добром и злом, искренностью и обманом, правдой и ложью, человеколюбием и звериной жестокостью — вот те основы, которые внушались мне с детства."

Йому приписують пророцтво про сучасну РФ, але це нажаль уривок з повісті сучасного російського автора.

Рябов Гелий. Мертвые мухи зла.
"Пройдет лет сто или двести. Большевики рухнут. Потому что никаких природных ресурсов не хватит даже в такой стране, как наша Россия, чтобы прокормить безумное стадо. И вот тогда придут больные, изуроченные люди и попытаются - может быть даже искренне - что-то изменить. И ничего не получится, потому что заряд векового бессилия слишком силен.

Но это, поверьте, не самое страшное.

Те потомки дворянства, казачества, кои непостижимом образом уцелеют в кровавой мясорубке большевизма - случайно ли, ценою предательства предков - кто знает?

Так вот они создадут "дворянские собрания", "офицерские собрания", и т.д... Будут воссоздавать дипломы и родословные, звания и ордена, а по сути своей, все равно останутся прачками и парикмахерами, мальчиками из подворотни, ворами и другим паскудством... Исключения только оттенят всеобщее печальное правило.
Увы..."

Вивчаючи історію нашого північного-східного сусіда розумієш, що на цій землі лежить прокляття впродовж тисячоліть. За які лихі справи? Не відаю. Але Бог бачить і знає. Бо все це "судьби Божі", як казав епіскоп Ігнатій (Брянчанінов).

Mar. 16th, 2017

люблю зелений чай

«З тривожних голодних днів»

О дні голодні, дні холодні
В струмку липких кривавих хвиль
Ми тільки духом передоднів
Живем серед могил
Ми вже не хлібом, не водою
Одною вірою живі.
Read more...Collapse )
Ми тільки духом передоднів
Жили серед могил!

3653

Васи́ль Іва́нович Атаманю́к (14 березня 1897, Яблунів, Косівського району Івано-Франківської області — 3 листопада 1937, Сандармох) — український письменник (поет, перекладач, літературознавець), політичний діяч. Псевдонім — Василь Яблуненко. Жертва Сталінського терору.

Previous 10

люблю зелений чай

March 2017

S M T W T F S
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 

Tags

Syndicate

RSS Atom
Powered by LiveJournal.com